20 найкасовіших фільмів 2011 року за версією The Hollywood Reporter:
1) Гаррі Поттер і Смертельні реліквії. Частина 2
Збори у світі: $ 1,3 млрд.
Останній фільм із серії "Гаррі Поттер" побив внутрішні та міжнародні рекорди касових зборів.
На відкритті, всього за 1 день, стрічка стала рекордсменом всіх часів і народів на внутрішньому прокаті, заробивши 92,1 млн. дол. Кульмінація історії стала рекордним дебютом по всьому світу за весь час, зібравши $481.5 млн. Продовження »
Лялька Caddy народилась у Львові в 2010-му, в творчих променях Юлиної уяви, а її вмілі руки перенесли тендітний образ на церніт та текстиль. Не знаю чи в той час авторка думала про створення й інших ляльок. Тоді вона вирішила спробувати зробити щось нове у своїй творчій практиці. Та лялька виявилась елегантним доповненням інтер'єру і його родзинкою. З того часу в з'явились сусідки: Milena, Mia, Michele та інші. Деякі з них уже покинули подруг і переїхали у власне житло, ставши модним доповненням нового помешкання.
Можливо і мені колись вдасться переселити до себе одну з таких модниць.
Вчора переглянули ввечері у Планеті Кіно The Woman in Black.
Так, фільм звісно "Ухх!", але не для мене. Моторошно, я майже весь фільм дивилась з примруженими очима і напівзакритими вухами, ну не можу я таке дивитись і все! )
Весь зал час від часу істерично хихикав, щоб розбавити напруження, а в одному моменті хтось сказав "Вже мокро" ))))
Я вже ішла з насторогою, бо ніколи не дивлюсь жахи, але вже дуже мені було цікаво побачити Редкліффа в іншій ролі. Що ж побачила, гарно зіграв (з того що бачила ))). Після кіно ніби вся напруга минула, але все ж таки мені наснилась та Жінка в чорному, а зранку, вернувшись з ванни у кімнату, вирішила застелити ліжко, піднімаю ковдру, і бах! мелькнуло щось чорне, фухх... дивлюсь то кіт встиг забігти у кімнату і примоститись під ковдрою. Полоскотав мені нерви і фільм і кіт :)
Ну, одним словом, я не можу об'єктивно оцінювати такі фільми, бо ніколи не дивлюсь такого жанру. Може хто звик, скаже що нічого такого тут нема, та моя сестра, любитель таких жанрів, все ж залишилась під "темними" враженнями.
Як згадувалось раніше, Тарас Семенюк (Манчестер), Олексій Кузьменко (Київ-Вашингтон, видавництво "Кассіопея") та Роман Паничевний (Українське Незалежне Радіо, Чикаго) вирішили провести акцію та показати світу, що українські традиції живуть усюди. І ось тепер, маємо відеозвіт з фотографій учасників акції.
Відео, як на мене, вийшло чудове. Життєрадісні обличчя, дух свята у кожній фотографії, та у відео загалом, ще й підсилене гарною піснею. Одним словом, запрошую до перегляду!
Ось, отримала нарешті враження від прочитання нової книги Дереша у письмовому вигляді, тож представляяю їх публіці:
От люблю я чогось доброго почитати, правда, відколи появилося вредне, всюдизалізуще і всетягнуще дитятко, на "почитати" часу майже не залишається, але...
Натрапила в книгарні на нову книжечку Любка Дереша "Голова Якова. Алхімічна комедія", не витримала і, пожертвувавши обідом, купила взамін їдзення для шлунку їдзення для мізків. Хвалюся сестрі, яка свого часу на Дерешеву творчість мене і підсадила: "ку, а я маю голову якова))))) не витримала і купила... ги, останні гроші витратила, так що якщо то якась фігня - я буду дуже злосний хомячок))) але чекання на читання ввечері тої книженції то щось - прям аж розпирає від нетерплячки".
Хто читав цього автора - той зрозуміє мою ейфорію, хто ні - то це схоже на чекання поїздки на море, коли сидиш у поїзді, але до моря ще далеко)))
Голова Якова носилася в сумці, читалася в чергах і в маршрутках, на обідніх перервах і вчора до другої ночі. І якось так дуже швидко закінчилася, аж шкода стало... Продовження »
Знаєте як ото буває, коли їж тричі, а іноді лише двічі на день? Звісно, що знаєте :)
А коли приходить свято, і хочеться все попробувати, бо ходиш до усіх в гості, і всі припрошують попоїсти? Теж знаєте :)
І переїдання у святкові дні теж всім знайоме.
Так от, мій шлунок важко переживає ці дні, а з тим усю свою важкість передає на загальний мій стан. І в результаті, сьогодні мені приснився Сталін (!). Отаке!..
І не просто там я його бачила, а сиділа з якимись людьми з ним в одній залі мало не навпроти за столом. Щось схоже те все було на якесь зібрання, де всі мали доповідати. І тут якісь дві чувіхи біля мене встали і кажуть Сталіну: "Ми вам написали пісню!" І починають співати. Тут, звідки не візьмись, за столом трохи далі ще дві вирішили виділитись серед натовпу і давай на акордеоні грати зовсім іншу мелодію, щоб перших збити з пантелику. Далі, невідомо чого, ми всі підводимось і намагаємось співати оту, всім невідому ще, пісню, криво підхоплюєм, в'яло повторюєм слова, ті дві позаду псують мелодію і всіх збивають з толку, одним словом, суцільний бедлам. І тут піднімається Сталін і грізним голосом на весь зал лунає фраза: "Ви що, навіть, слів не могли вивчити?!" Тут то всі замовкають, і я просто відчуваю як хвилею по всій залі пробігає страх і від того аж прокидаюсь...
Лячно було, що не кажіть. Зате ніби фільм подивилась ))))
Чи то погода, чи минулотижневий "кіт на душі", який досі шкребеться, чи все разом, плюс пісня "Anima Legit – Я Бачила", все якось смутним робить навколо. Розумієш, що іноді, чи навіть часто, виходить стандартний сценарій типу "хотів як краще, а вийшло як завжди". Так от і в мене так. І все вже не так, і слухаючи наступну композицію "Papa Roach – Forever" бере злість якась. Іноді важливі вам люди зачіпають чимось до глибини душі у відповідь на те, що ви їх зачепили теж, хоч і несвідомо. А потім все валиться, а тоді просто мовчання... Думається все мине, та чи так це - покаже час. А ще в поганого настрою є така властивість, виконувати роль масштабування і перебільшення. От, здавалося б, нічого страшного, а він, поганий настрій, підливає все масла у вогонь, і знаходить причини сумувати. А насправді все ж добре. Ну чого ж так, де те сонце, де тепло, яке народжує посмішку на обличчі у кожного просто так. Якось банально все так до нудоти. Тому, мабуть просто варто це заховати глибоко-глибоко у собі, і просто не думати про це. Тим часом звучить "Papa Roach – Between Angels And Insects". Отакий от потік з голови, ще й зуб болить. Натискаю "Опублікувати" і йду пити Німесил. Отаке...
Марафон український Великдень в цілому Світі - це акція, котру придумали Тарас Семенюк (Манчестер), Олексій Кузьменко (Київ-Вашингтон, видавництво "Кассіопея") та Роман Паничевний (Українське Незалежне Радіо, Чикаго). Вона покликана продемонструвати, що українські традиції живуть по всьому світу.
До 15-го квітня включно! треба сфотографувати свою писанку на фоні місцевості де живеш та розмістити це фото у своєму блозі, Твіттері, додати до нього хештег #GLOBALPYSANKA, або ж надіслати своє фото на сторінку facebook.com/events/354747507899816 чи на емейл dobrabook[a]gmail.com
Після 15-го квітня хлопці зроблять з усіх зібраних фото відео ролик про український Великдень в цілому світі. І буде приємно побачити в цьому ролику і свою писану, так що приєднуйтесь друзі!
У Відео використано аудіо із виступу гурту "Серпанок" - с. Молодятин
Вчора у Львові, як і планувалось заздалегідь, відбувся допрем'єрний блогерський показ фільму "Шпион" у Планеті Кіно. Правда все відбулось за старими добрими традиціями :) Фуршет для учасників розпочався не о 18.45, а десь приблизно о 19.20. А сам показ і зовсім пізно. Так от, власне тепер, про сам фільм.
Загалом, не люблю я російське кіно, бо завжди відрізняється надмірною жорстокістю. Тому йшла на перегляд цієї стрічки з надто різними передчуттями. Але не так сталося, як гадалося, і добре :)
Стрічка виявилась хорошою і вартою уваги. Правда, перша думка, яка виникла у мене - початок як у Зоряних Війнах, коли по екрану пливуть жовті літери, вводячи глядача в курс справ. Сама картина насичена на усіх етапах, немає того відчуття, що весь фільм - це передісторія перед 5-10 хвилинами кульмінації в кінці. Чудова гра головних героїв, спецефекти, декорації. Дещо неправдивим здавався мені Сталін, і те що він стояв на балконі Палацу Рад (якби неіснуючої будівлі) і краєвид з неї був такий, наче він десь на Іран споглядає, а не на Москву. Хоча перед переглядом нас попередили, що режисери свідомо пішли на деякі невідповідності дійсності, аби додати колориту та ефектності загалом. Ще, як на мене, мелодраматичних сцен трохи забагато, але зіграні вони на 5. Ну от і все, враженнями поділилась, сюжету розповідати не буду, дивіться самі. Перед тим, як написати слово "раджу" хотілось поставити хеш-тег )))
Сьогодні мене запросили на одну подію, а конкретно на "дуууже гарний акустичний концерт" за участі канадця та швейцарця. Greg Rekus (Канада, ex High Five Drive) і Migre Le Tigre (Швейцарія, ex Rentokill) + Unhugged (Київ) гратимуть сьогодні у Львові у "Пивнусі" біля пам'ятника Тудору.
Дійство розпочнеться о 20.00, вхід 30грн.
Так от, хто може піти, але вагається - не вагайтесь!
Хто хоче йти, але ще думає - йдіть обов'язково! :) І поділіться потім своїми враженнями, бо записи мені дуже сподобались, а прийти, нажаль, не зможу, а наживо мабуть буде класно. Так що слухайте, насолоджуйтесь. Артур, окреме дякую за пораду виконавців, хотілось вже чогось нового послухати ;)
часу майже не залишається, але...
